Серйозні перетворення завжди починаються з духовно-світоглядного оновлення. Це неминуче вимагає повернення до правильної символіки, адже символіка — це концентрований світогляд.

Українці традиційно називають свій прапор «жовто-блакитним». На мові геральдики (науки про герби) та вексилології (науки про прапори) це значить, що жовтий колір є головним (тому в описі прапору він називається першим по черзі, зображається вгорі і використовується для зображення Тризуба-Трійці), а блакитний є допоміжним (тому називається другим, зображається внизу прапора і використовується на гербі як тло)...

Не кожна людська маса заслуговує називатися народом. Не кожен народ є національно свідомим.

Що таке нація? Що таке національна свідомість? Чи потрібна вона? Чи можна без неї обійтися?

На ці питання давно шукають відповіді. Як не дивно ця тема дуже близька для нас, українців. За багатовікову історію ми не зуміли створити сильної, стабільної, єдиної держави. Так, 18 років ми незалежні, але це тільки формальність. У нашій державі накопичилось скільки проблем всі про них знають, всі про них говорять, але ніхто нічого не робить. В цьому винні ми! Ми допустили це! Через свою несвідомість, через свою роз’єднаність, через небажання визнавати правду. Давайте подивимося правді в очі: ми живемо за законом: “ Моя хата з краю – нічого не знаю”.

"…Тому-то ми маємо усвідомити: що комунізм і світле майбутнє, то протилежні речі; а куркуль і господар – це те саме; колгосп і лігеншафти – те саме; сталінізм і гітлеризм – те саме; фашизм і російський шовінізм – те саме; а 100.000 добровольців, українських повстанців – це не банда, а народний спротив, – це здорова реакція імунної системи народу, без якої не існуватимуть як українці, так і будь-який інший народ, і все людство загалом. І тільки через глибоке та здорове осмислення та усвідомлення тих викривлень та перекручень, ми звільнимося від світоглядних хвороб і станемо незалежними та достойними людьми. Бо без достойних, поважних та незалежних громадян, не буде незалежної держави. Власне і весь світ чекає на слово українців, для світоглядного оздоровлення!" – ті слова Осмира стали визначальними у другій конференції "Україна в епоху комунізму – трагедія людської цивілізації: уроки і висновки сучасників".

Вдягнувши шаровари, підперезавшись чотириметровим  поясом, прийшли суботнього ранку на тренування до спортивного залу Тисменицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня юні вихованці осередку міжнародної федерації бойового гопака в Івано-Франківській області (процес реєстрації цієї громадської організації в Тисменицькому районі ще не завершений  – авт.).  

Як зізнався поширювач бойового гопака, мешканець Тисмениці Андрій Капечук, він займався фізичною культурою завжди, а коли ознайомився ближче із технікою цього мистецтва, де поєднані тілесний, розумовий та духовний гарт, зрозумів, що це спосіб його життя і до цього йшов роками. «З Бойовим Гопаком познайомився відносно недавно, хоча все життя мене приваблювали бойові мистецтва, - ділиться тепер вже тренер бойового гопака. - І тільки з тієї причини, що бойовий гопак появився у нашій області тільки минулого року, я ним раніше не займався. І дуже зрадів тим, що є наше рідне бойове мистецтво. Членом великої гопаківської родини я став з січня 2009 року»...